Автор поэтического сборника "С надеждой, верой и любовью
жить..."
Дипломант Міжнародного літературного конкурсу "Каплантида - 2017" у номінаціїї "Мала проза" за творчу майстерність.Дипломант обласного літературного конкурсу "Донецький край - мій рідний край!" (ІІ м.)
Два крила
Життя любила птаха сильно.
З
листка смачну росу пила.
Літала
в небі гордо,вільно…
Вона
щасливою була!
Хто
птаха та? Щаслива мати!
Сини
– то два її крила!
Любити
двох, обох кохати
До
болю в серці їх могла.
Міцні,
надійні крила мала.
До
зір дістатися могла!..
Та
тільки в чорний бархат хмара
Все
небо раптом одягла.
Лиха біда її спіткала!
Їй
доля горя надала!
На
землю птаха вмить упала:
Вона
позбулася крила!
Нестерпно
боляче і гірко!
Як жити птасі без крила?!
А згасне як остання зірка
-
Надія в серці знов жива!
І рветься птаха в небо синє,
Щасливу згадуючи мить!
Із серця сумно пісня лине.
Нема крила! Душа болить!
А птасі сильной бути треба!
Не втратити душі тепло!
Та
як же їй піднятись в небо,
Якщо
лише одне крило?!
Ольга Чупріянова
Детство
Как хочется порою возвратиться в детство,
Пробежаться босиком по шёлковой траве.
От запаха лугов мне никуда не деться
И от веночка жёлтого на детской голове.
Меня манит к себе ромашковое поле
И разноцветных бабочек стремительный полёт.
Тропинка узкая, знакомая до боли,
Туда, где земляничный рай, опять зовёт…
А как забыть соседского мальчишку:
В веснушках нос и синие глаза,
Его смешную, с непослушной чёлкой стрижку…
С ним
не страшны ни ветер, ни гроза.
Где тот паренёк из солнечного детства,
Что на курносую девчонку бросал украдкой
взгляд?..
И все же жаль, что нет такого средства,
Что может ленту жизни отмотать назад!
Как хочется порою возвратиться в детство,
Почувствовать души безудержный полёт!
От воспоминаний детства никуда не деться!
Оно меня во сне и наяву зовёт.
Ольга Чуприянова
Щоб не було занадто пізно
Мені наснився рідний дім,
А біля нього мати з татом.
У спілих соняшниках тин.
І квітів під вікном багато.
Щодня турботи і діла.
Все відкладається дорога.
Мене стежинка привела
У снах до рідного порога.
Зберусь нарешті до батьків,
До рідної моєї хати.
Там тато вийде за поріг,
Зустріне з усмішкою мати.
Так доля склалася у нас:
З батьками живемо нарізно.
До зустрічі знаходьте час,
Щоб не було занадто пізно!
Ольга Чупріянова
Зимові пригоди
Завірюха, хуртовина,
Біла віхола, буран,
Ожеледиця і іній,
Заметіль і ураган.
Сніговійниця, сніжниця,
Зла хурдига, хуговій,
Біла хуга, сніговиця,
І хуртеча, й сніговій.
Снігопад, імла, завія,
Люта хвижа, буревій,
Несподівана стихія
І веселий веремій.
Сніжна паморозь і крига,
Сильний вітер і мороз.
Потім розталь і відлига...
Все це взимку відбулось.
Ольга Чупріянова
Молодец, умничка.
ОтветитьУдалить